Як не дивно, якщо вести мову про український кінематограф та про ті напрямки розвику мистецтва,які з ним пов'язані, варто зауважити, що розвивається він в Україні не так давно!

До прикладу, києвський міжнародний кінофестиваль з ініціативи Б.Ступки, вперше було проведено лише в 2009 році, якщо ж вести мову про дати започаткування інших кінофестів на території нашої держави, цілком доцільним буде відзначення того ж періоду, а саме 2009 - 2010 р.р.

Досить доцільним для розвитку кіно, та як і будь яких інших творчих виявлень жителів того чи іншого народу, є наявність певних спулучень чи об'єднань. Український кінематограф не став виннятком, так як сьогодні в Україні існує "Національний союз кінематографістів України", навідміну від кінофестивалів, він має більш глибше коріння, так як заснований ще за часів Радянського Союзу в 1958р, проте членство даного союзу є не надто розповсюдженим явищем. Проте, ті хто його мають це зазвичай відомі кінорежисери, сценаристи, актори, продюсери, які здіснюють внесок  в розвиток українського кінематографу до сьогодні.

Такою є кінопраця під назвою "Той що пройшов крізь вогонь", режисер картини М.Ільєнко є членом Національного союзу кінематографу України, а також займає пост замісника секритаря. Роль головного героя, який потрапляє до Канади і стає за вибором місцевих плимен їхнім вожаком, виконує Д.Лінартович, його героєм стала реальна особа, український військовий Іван Даценко. Щодо фільму "Той що пройшов крізь вогонь",варто відзначити, що долучення українських кінометців з наявним смаком і знанням свого глядача, роблять картину бажаною для перегляду.Більше того, українські громадяни масово вживаючи кінопродукти як США, Европи та інших держав з розвиненим кіномистецтвом, нарешті мають можливість доторкнутись до результату праці вітчизняного виробника, що вже ставить фільм на декілька щаблів вище від фільмів з воєнною тематикою зарубіжних колег. 

В цілому український кінематограф можно відначити про наявне прагнення до прогресивності, єдине чого можна йому побажати в цілому, так це робота над кількістю українських кіноробіт, проте зважаючи на працелюбність мого народу, можу сказати що з часом не прийдется здійснювати навіь цього побажання.