Так, друзі, кінофестивалі кінофестивалями, але те що цікавить більш за все кожного патріотичного кіномана, так це питання того яким є майбутнє для українського кінематографу в принципі. Не будемо далеко ходити та відзначимо мувідіяльність трохи зухвалого проте цілком проукраїнськи налаштованого режисера Любомира Левицького.

    Не можна сказати, що всі стрічки даного кріейтера вистрілюють прямо як кулі з пістолоту, іншими словами деякі п'яко кажучи були й холостими, проте ентузіазм з яким творить Любомир, не може не привернути до себе увагу, а отже і увагу глядача. А це дає нам можливість бодай надію на те, що час потреби в російському та американському кіно залишиться в дадекому минулому і Україна, як кожна нормально функціонуюча держава, користуватиметься ресурсами власноруч виплеканих вітчизняних кіноперлів. 

*В статті представлено музичний ролик до однієї з стрічок зазначеного режисера.